Змінити світ на краще

Змінити світ на краще

У червні 2017 року відбулася  міжнародна конференція на тему «Справедливе управління заради безпеки людини», яку щорічно проводить Організація «Ініціативи змін». Конференція проходила в мальовничому місті Ко на вершині гори в швейцарських Альпах. На захід з’їхалися понад 300 учасників з 52 країн, щоб спільно поговорити про якісне врядування, забезпечення продовольством, стале життя, піклування про біженців, досяжну економіку та примирення майбутнього покоління. Спираючись на багаторічний досвід роботи, «Ініціативи змін» надають можливість людям, незалежно від їх релігійних і політичних переконань, культури, соціального стану, професії, віку, статі та кольору шкіри, зустрічатися, слухати і чути один одного і бути частиною співтовариства, яке ставить собі за мету змінити світ на краще. Україна була представлена 20 жінками та чоловіками — лідерами громадської думки. Представниці  ВГО «Об’єднання дружин і матерів бійців учасників АТО» також брали участь у міжнародній конференції і хотіли б поділитися знаннями та враженнями, отриманними під час заходу.

Московець Наталія, Голова Правління:

            Я познайомилася з однодумцями та знайшла нових друзів, з якими, сподіваюся, в подальшому станемо партнерами в спільних програмах.  Життєвий приклад багатьох людей та досвід успішного подолання труднощів дав інше бачення ситуації у мене на Батьківщині. Протягом тижня спільно з учасниками Конференції з інших країн ми працювали над варіантами шляхів виходу із складної ситуації в Україні. Я отримала багато нових знань та вмінь, дізналася про досвід подолання проблем та труднощів у інших країнах. Але головне, що зрозуміло після Конференції: якість життя громади будь-якої країни напряму залежить від її свідомості та небайдужості громадян до своєї держави. Є багато прикладів в  Європі, де при викритті фактів корупції у владі на вулицю виходила більшість населення. Адже дуже важливим обов’язком громади є контроль влади. Якщо влада в нашій країні не працює задля блага людини, то головна мета суспільства зараз — змусити владу чути і враховувати інтереси своїх громадян. У цьому контексті я по-іншому усвідомила важливість газети «Схід та Захід разом», засновником якої є наша організація. За допомогою сили слова складні речі можна пояснити простими словами, збільшити обізнаність читачів, що сприятиме підвищенню рівня громадської свідомості.

Смірнова Тетяна, член Наглядової ради:

            Завдяки участі у форумі я познайомилася з надзвичайними людьми. Незалежно від їхнього статусу, посади, релігії, національності їх об’єднує одна мета — допомагати іншими та змінювати суспільство. Кожен з них, переживши страждання, втрати близьких, став ще сильнішим заради мирного життя свого міста/громади/країни. Перш за все, їм довелось примиритися зі своїм горем, переступити через біль. Подолавши низку труднощів, ці ЛЮДИ знайшли в собі сили йти далі. Це надихає і додає мотивації запроваджувати їхній досвід в українські реалії. Україна як держава насьогодні розірвана між «братньою» Росією та могутньою Європою. Як наслідок, страждають пересічні громадяни, чиї сини, брати, чоловіки безпосередньо захищають цілісність та недоторканість нашої держави. Моє завдання, як члена нашої організації, докласти максимум зусиль, щоб жінки, які постраждали від сучасної війни за незалежність України, знайшли у собі мужність змиритися зі своїми втратами, а всю невикористану любов та енергію направили на взаємодопомогу та підтримку таких же жінок, як і самі.

            У контексті побудови мирного суспільства мене більш за все вразив виступ Крістіана Пічоліні, який будучи скінхедом та неонацистом у молоді роки, маючи радикальні погляди на життя, завдаючи шкоди людям, зумів перебороти почуття ненависті та заснувати свій фонд «Життя після ненависті», який наразі допомагає людьми подолати свої шкідливі звички, наприклад, наркотичну чи алькогольну залежність. Найважливіше, що я особисто почерпнула з його виступу, це твердження про те, що неможливо змінити минуле, однак ми можемо  творити майбутнє.

Ольга Литвин, керівник Житомирської філії:

            Випадковості не випадкові. Моє перебування у Швейцарії на міжнародній конференції на тему «Прощення та примирення під час конфліктів» тому підтвердження. Війна триває, тисячі зламаних доль, покалічених тіл, зруйнованих сімей, спустошених жіночих сердець…. Біль, біль, біль.  Наше об’єднання складається з жінок, які постраждали внаслідок військового конфлікту на сході України. Самотужки ми допомагаємо одна одній, своїм прикладом показуємо іншим, що треба йти далі, треба жити далі. Діти – це наше майбутнє. Діти не хочуть чути слова, вони хочуть бачити наші дії. Ми маємо ставитись до цього відповідальніше. Після поїздки я зрозуміла ще більше і тепер маю тверде переконання в тому, що не можна жаліти себе весь час. Ми просто не уявляємо, скільки горя по всьому світу, скільки жінок втрачають своїх коханих, своїх дітей, страждають від насильства, виборюють своє право на життя… Ось декілька історій, які розповіли жінки з інших країн. Але кожна з них знайшла сили жити далі та допомагати іншим.

            Шаліса Шейс (США) втратила свого сина через збройне насилля у США. Про загибель свого сину жінка дізналась через фейсбук. За 6 місяців до трагедії її син запропонував відкрити «Центр для спільноти», який би дозволив залучити та об’єднати підлітків, молодь до спільної праці, для служіння іншим людям. Після похорону сина Шаліса вирішила втілити цю ідею у життя. «Я зрозуміла одну важливу річ. Я втратила одного сина, але через це у мене з’явилось на багато більше дітей, які підтримали ідею мого сина та які хочуть жити у безпеці», — зазначила Шаліса. Для відкриття Центру необхідно 30 млн.$, але вже зібрано 26 млн.$. Вони спромоглися зібрати ці кошти за 6 років. І вже наступного року влітку відбудеться відкриття. Також вона закликала всіх матерів, які втратили своїх дітей через збройне насилля, об’єднуватись. І робити все можливе, щоб ми жили у безпеці. Бо кожна мати хоче, щоб її дитину згадували та пам’ятали!

змінити_світ3

Д-р Муна Ісмаіл (Сомалі) – жінка, мати, громадський діяч. За останні 2 роки в її країні не було дощу. Відсутність опадів, недостатньо ефективне управління країною з боку влади; інститути соцзахисту населення не працюють. Але вони знаходять в собі сили не впадати у відчай, шукають альтернативні рослини, що можуть зростати без значних потреб у воді. Люди покладаються лише на себе й на свої сили, об’єднуються у спільноти, створюють так звані «ініціативи змін».

Ми живемо у світі, де існує культура помсти. Одна війна є продовженням іншої. Цикл. Ми ходимо по колу. Ми не маємо культури прощення. Цього потребує весь світ. Ми жінки, які йдуть шляхом творчості, натхнення, творення, маємо пропагувати культуру пробачення.

Організатори конференції вірять, що зміни в особистому житті, в мотивації  окремих людей призводять до змін у суспільстві. Тож тепер учасники конференції, повернувшись в Україну, втілюють отримані знання в нові проекти.


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *