Закон про мову: чого варто боятися?

Закон про мову: чого варто боятися?

16650950_766629283488500_606329882_oЗовсім нещодавно по країні пронеслася хвиля дискусій про кілька зареєстрованих мовних законопроектів. Але особливу увагу до себе привернув лише один. За невеликий проміжок часу він встиг обрости безліччю міфів. Тому ми вирішили розповісти вам про те, що саме пропонують нам його творці. Розібратися у цьому допомагала головна ініціаторка законопроекту – перша заступниця голови комітету з питань культури і духовності Ірина Подоляк.

Що таке Закон про державну мову?

Такий закон є чи не в кожній європейській країні. Тому це не примха окремого депутата у парламенті. Закон має на меті підкріплення статті 10 Конституції України, в якій йдеться: «Державною мовою в Україні є українська. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України». Отож, найголовніше завданням закону – всебічний розвиток та поширення української мови, яка є невід’ємним атрибутом конституційного ладу країни. Приклад таких держав як Литва, Латвія, Франція, Польща та ін. підтверджує те, що державна мова має особливий статус, який повинен регулюватися окремим законом. А щодо застосування мов національних меншин, то в рамках їхнього захисту має бути створено окремий законопроект.

А що із мовою у нас не так?

З мовою у нас все в порядку, але не із врегулюванням її використання у різних сферах життя. Зокрема, спираючись на світовий досвід, працівники усіх без виключень державних структур володіють державною мовою. Це є однією із обов’язкових вимог. В українських реаліях все не так. Часто ми бачимо те, як чиновники або відверто зневажливо ставляться до української, або паплюжать її щоразу, звертаючись до громадян чи підлеглих. Так само відбувається у інших сферах суспільного життя. До прикладу, україномовних ЗМІ, кінофільмів та книжок на вітчизняному ринку дуже мало. Значно більшою є  їхня кількість російською мовою. Тому в проекті закону і пропонуються певні обмеження у цих сферах, щоб популяризувати українську мову. Адже, якщо занепадає мова, занепадає і ціла держава.

В чому полягають зміни?

Загалом змін у законопроекті досить багато, але не всі вони є суттєвими. До основних із них належать обов’язкове володіння державною мовою для певних суспільних груп, складання іспиту із знання мови, запровадження певних обмежень вживання мов нацменшин у ЗМІ, кіно та книжках, сферах освіт та науки. Також законопроектом передбачено створення спеціальних органів, яких досі у країні не було. Відтак відстежувати розвиток мови, правопис, розробляти термінологію та перевіряти знання мови буде Національна комісія зі стандартів державної мови. Новими термінами, стандартами транскрибування у транслітерації українською мовою жестів та правописом займатиметься Термінологічний центр української мови. За розроблення виключно навчальних матеріалів для вивчення української та організацією іспитів для визначення рівня володіння мовою буде Центр української мови. Що важливо – вперше громадяни України зможуть скласти такий іспит безкоштовно, а сертифікат про рівень володіння мови діятиме безстроково. Новинкою для українців стане і «мовний патруль». Так жартома називають Службу мовних інспекторів, яка в жодному разі не розстрілюватиме за неправильну вимову слова «паляниця». Ця служба буде опрацьовувати і реагувати на скарги щодо порушення закону про державну мову, які надходитимуть до офісу уповноваженого із захисту державної мови.

Хто буде зобов’язаний володіти державною мовою?

Володіння українською мовою стане обов’язком кожного громадянина. У свою чергу, держава гарантуватиме створення усіх можливостей для її вивчення – зокрема й для тих громадян, хто з певних причин не зміг зробити це в минулому. Маються на увазі створення системи курсів української мови. Тож вирішальним фактором буде бажання кожної окремої людини.

Окрім президента, депутатів, дипломатів, офіцерів, працівників правопорядку та чиновників і представників влади всіх рівнів, вільно володіти українською мовою будуть зобов’язані адвокати, нотаріуси, лікарі й медичні працівники, вчителі, працівники патронатних служб та інші посадові й службові особи державних та комунальних підприємств.

Чи правда, що усі українці здаватимуть іспит з володіння українською?

Ні, це неправда. Іспит з володіння українською здаватимуть лише ті, хто входить до переліку осіб, які обов’язково повинні нею володіти, та іноземці, котрі хочуть набути громадянства України. Ці дві групи осіб мають скласти іспит та подати сертифікат про володіння державною мовою у відповідні органи, які передбачено законопроектом. Щоправда, такі норми наберуть чинності лише через два роки після прийняття закону, тому всі матимуть достатньо часу, щоб підучити мову та скласти іспит.

А що буде із російською мовою?

Нічого страшного із нею не станеться. І не варто слухати плітки про те, що за російську мову висилатимуть до Сибіру. Насправді російська мова, як і низка інших, за Конституцією України є однією із мов національних меншин. До всіх мов нацменшин ми ставимося із повагою, а держава, у свою чергу, забезпечує їх захист та розвиток. Тому їхнє використання буде прописане окремими статтями закону про права національних меншин, текст якого вже розробляється. Права людини понад усе.

Що зміниться для пересічного українця?

Для пересічних українців мало що зміниться із прийняттям законопроекту. Хіба що вони частіше чутимуть українську мову, коли приходитимуть на прийом у держструктуру чи до свого лікаря, коли приводитимуть дітей до школи чи садка. Так само побільшає української на телебаченні, радіо, в газетах, книжках та кіно. Тобто чи не найважливішою метою, якій слугує законопроект, є поширення української мови у всіх сферах життя суспільства, примусово не насаджуючи її пересічним людям.

Що відбувається зараз?

Зараз законопроект знаходиться на етапі опрацювання комітетами Верховної Ради. Ці комітети повинні ухвалити рішення щодо його готовності до обговорення в парламенті. В ідеалі, якщо після обговорення ВР схвалить його одразу ж у першому читанні, відбудеться голосування за закон. Потім він очікуватиме на підпис Голови ВРУ та Президента. А лише тоді, після офіційного оприлюднення, вступить у силу. Тому поки не варто піднімати багато галасу навколо Закону України «Про мову». Адже його шлях ще досить довгий, і усім нам вистачить часу, щоб розібратися в усіх-усіх його тонкощах. Було б лише бажання.

 Автор: Тетяна Люта


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *