РАЗОМ ЛЕГШЕ, РАЗОМ СИЛЬНІШЕ

Ярослава Руденко: “Мій чоловік сказав, щоб я піснею захищала Україну”

Ярослава Руденко – заслужена артистка України, солістка Національної філармонії та Заслуженого ансамблю Збройних Сил України розповіла про свою кар’єру і виступи в зоні АТО.

Чому ви вирішили стати співачкою?

– Я народилася в селі Рудка Полтавської області. Мама працювала вчителем, виховувала мене та сестру одна, тому я з ранього дитинства вміла вправлятися із будь-якою сільською роботою. У нас нічого не обходилося без пісні: в полі, оселі, на святки, просто для душі. З 4 років я вже співала, цьому мене навчила моя прабабуся Агапія. У нас вся сім’я співоча, бабуся із дідусем ще на інструментах грають. Пам’ятаю, коли я була маленькою, мама співала соло в хорі нашого села, я дуже нею пишалася.

Що вас надихає на творчість?

– Основним джерелом є моя полтавська земля. Я черпаю там свою енергію, люблю природу, людей. Хоча мене ніколи не покидає натхнення.

Ви часто відвідуєте зону АТО з концертами?

– Не скажу точно, проте я провела там більше ста концертів. Пишаюся тим, що познайомилася з такими прекрасними людьми, героями, які захищають нас. Я щаслива, коли виступаю перед бійцями. Зараз такі часи, коли українці не сидять склавши руки: одні, ризикуючи своїм життям, захищають нашу землю, інші займаються волонтерською допомогою, хтось своїм мистецтвом підносить бойовий український дух.

Я бачила стількох жінок, які захищають нашу землю, вони такі тендітні, маленькі, не уявляю, як вони тримають важку зброю у своїх ніжних руках.

Минулого року хотіла теж піти воювати, записалася на курси снайперів. Проте мій чоловік сказав, щоб я піснею захищала Україну. Адже мистецтво – це теж зброя, потужна зброя. Я впевнена, що ми переможемо, буде розвиватися та процвітати наша Україна!!!

Що саме вас підштовхнуло туди поїхати?

– Я не могла залишитися осторонь, коли розпочалися військові дії. Хотіла піснею піднімати бойовий дух наших хлопців. За сприяння Фонду підтримки національної безпеки України організувала більше сотні концертів: в штабах АТО, військових госпіталях, військових частинах, для місцевих жителів тих міст і селищ, де проходили бої. Також часто від ансамблю Збройних Сил України та Національної філармонії України їздила до наших воїнів, наших Героїв. Пісня – це мистецька зброя! Вона чарує, окриляє, єднає, піднімає на боротьбу.

Як ваш чоловік ставиться до виступів у зоні АТО?

– Мені дуже пощастило з чоловіком. Він мене підтримує, розуміє, допомагає, інколи, навіть, стримує, оскільки я маю гарячий полтавський характер. Також їздить зі мною в зонуАТО.

Зараз нелегкі часи, бачити на власні очі те, що діється на Сході України, розмовляти з бійцями, мабуть, дуже важко?

– Коли я їду туди, не можу й сльози зронити, проте коли повертаюсь додому, на душі важко. Бачити скалічені долі, зруйновані будинки… Такі поїздки мене зробили якоюсь іншою, у глибині душі у мене прокинулось щось материнське. Я роблю невеличкі записи, поки вир емоцій ще не полишив мою душу. Дуже багато можу розповідати цікавих речей, які побачила, усвідомила на фронті, але найголовніше – це прекрасний, патріотичний український народ! Україна має Героїв!

Як ви готуєтесь до виступів в зоні АТО, що співаєте?

– Коли ми складали програму, то вважали, що пісні мають бути сучасними, адже там переважно молоді чоловіки. Проте я була здивована, що патріотичну тематику сприймають краще. Також бійці просять співати про маму, пускають не одну сльозу, а я разом із ними. Коли співала пісню “Вставаймо, браття-українці!”, юні парубки піднялися, поклали руку на серце. Найулюбленіші пісні бійців – «Росте черешня в мами на городі», написана Миколою Луківим, і «Батько і мати», автор Марія Бойко. Війна зробила нас дорослішими, більш свідомими. Молодь цінує країну, культуру, звичаї.

Якось попросила підняти руки тих, хто з Полтавщини. Після концерту всі ті хлопці з різних районів нашої області підійшли до мене, передавали вітання своїм селам і містам, казали, що як повернуться – цілуватимуть рідну землю. Потім ми у соціальних мережах листувалися, багатьох із тих хлопців уже нема.

Автор: Мілана Шаповалова