РАЗОМ ЛЕГШЕ, РАЗОМ СИЛЬНІШЕ

Як виконуються бюджетні програми з питань соціального захисту учасників АТО

Відповідно до чинного законодавства України учасники бойових дій мають право на цілу низку пільг. Та яким же чином держава фінансує ці бюджетні програми, на що спрямована допомога та які основні недоліки процесу виконання та планування програм для учасників АТО?

Соціальна підтримка громадян, які захищали Україну у складі Збройних сил, інших військових формувань, а також членів їх сімей передбачена 17 статтею Конституції України. Сьогодні вже існує 8 бюджетних програм, а закон «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачає 21 пільгу для учасників війни України проти російської агресії, а також 27 пільг для підтримки інвалідів війни. Проте зазначена кількість на папері не завжди реалізується в житті. Головна причина невиконання державою своїх обіцянок – відсутність фінансування під певні пільги. У 2015 був знайдений вихід – прийняття окремих бюджетних програм під конкретні цільові категорії, тобто під учасників війни України проти російської агресії.

Після початку війни в Україні були прийняті спеціалізовані програми, направлені на такі потреби як забезпечення житлом, психологічна реабілітація, санаторно-курортне забезпечення, медична реабілітація та протезування, соціально-професійна адаптація. Також передбачені виплати одноразової грошової допомоги при втраті працездатності, а також сім’ям, що втратили годувальників. Протягом останніх двох років окрема увага приділяється також фінансуванню діяльності ветеранських організацій. То ж яких успіхів змогли досягнути та з якими проблемами зіткнулись?

Однією з найуспішніших програм згідно із результатами дослідження «Юридичної Сотні» стала програма із забезпечення житлом родин загиблих бійців. Наприклад, у 2016 р. було використано 99,5% від виділених коштів. За ці кошти були придбані 53 квартири, а 616 сімей отримали грошову компенсацію. В цій бюджетній програмі відбулися позитивні зміни, зокрема — новий механізм використання коштів, яким передбачено придбання житла шляхом призначення та виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення.

Однак, якщо врахувати загальну кількість учасників АТО, що потребують від держави допомоги у цій сфері, то можна побачити наступне. З часом черга потребуючих житла данної категорії не зменшується, натомість — лише збільшується. Наприклад, станом на 1 жовтня 2016 року в черзі на забезпечення житлом перебувало 31 тис. 676 осіб. А за наступний рік ця кількість збільшилась ще на шість тисяч. Натомість, в 2018 році на забезпечення житлом учасників АТО запланована сума лише в 329 млн грн, яка забезпечить компенсацію за житло всього 452 особам.

Проблема полягає в тому, що коштів виділяється недостатньо і темп забезпечення ветеранів власним житлом не зменшує квартирної черги. Також програма направлена на вузьковизначене коло осіб, а скористатися нею можуть тільки ті особи, які мають відповідні статуси. Тому необхідно сформувати єдину базу осіб, які потребують покращення житлових умов, також розробити нові критерії черговості отримання житла, які будуть враховувати не тільки пільговий статус особи, а й її соціальне та економічне становище.

Програма з психологічної реабілітації також займає неоднозначне положення.

Наприклад, за 2017 рік вона була виконана на 65%.Це пов’язано з тим, що був порядок використання коштів психологічної реабілітації, але порядку надання послуг не було. Його було прийнято тільки в грудні 2017 року. Хоча на  2018 рік планується виділити на психологічну реабілітацію учасників АТО 22 млн грн, програма й досі залишається проблемною. А основною прогалиною є те, що в Україні не ведеться облік учасників антитерористичної операції, які потребують психологічної реабілітації. Це пов’язано з тим, що різні відомства мають різні дані щодо того, яка кількість цих осіб і хто справді потребує психологічної реабілітації

Низка складнощів існує й в інших бюджетних програмах. Наприклад, для повноцінної медичної реабілітації відсутній комплексний підхід. Окремі заходи медичної реабілітації фінансуються в межах загальної медичної субвенції на місця. А в кожній області – різний рівень та підходи до медичної реабілітації.

У забезпеченні ветеранів іншими пільгами, такими як пільговий проїзд, одержання позики на будівництво, безоплатний капітальний ремонт тощо, також не все складається відповідно до законів та постанов. Наразі, цілу низку соціальних гарантій неможливо реалізувати через те, що держава не закладає в бюджет кошти на виконання цих програм, а органи місцевого самоврядування фінансують ці пільги на власний розсуд.

Таким чином, нині в Україні сформовані бюджетні програми для забезпечення учасників бойових дій. Певні з них працюють, декотрі тільки починають працювати, проте й досі залишається низка не вирішених проблем. Для того, щоб вплинути на державну політику і змінити ситуацію з пільгами в кращу сторону слід об’єднати зусилля. Саме тому Всеукраїнська громадська організація «Об’єднання дружин і матерів бійців учасників АТО» запрошує до співпраці активні громадські організації, зацікавлені у цьому питанні.

З приводу співпраці можна звертатися за телефоном: 0(800)-21-10-10

Лихобабіна Ольга