РАЗОМ ЛЕГШЕ, РАЗОМ СИЛЬНІШЕ

Як відрізнити надійну благодійну організацію від шахраїв?

Милосердя – це те, що відрізняє людину від тварини. Ми спроможні співчувати, переживати за ближніх. І чим скрутніші часи переживає суспільство, тим більше виникає приводів для виявлення солідарності. Саме тому на сьогоднішній час в Україні стала надзвичайно поширеною благодійна діяльність.

Однак поряд із реальними організаціями з’явилося й чимало шахраїв, метою яких є не допомога людям, які потрапили у біду, а особиста вигода. Щоб не потрапити на їх гачок, треба знати про специфіку діяльності благодійних організацій в нашій державі. Я, Ольга Купріянова, директор юридичної компанії «Справа Честі», з правового погляду проаналізую основні питання, пов’язані з благодійною діяльністю в Україні.Роботу благодійників в нашій країні значно спростив Закон України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» № 5073-VI від 5 липня 2012 року, який набрав чинності 3 лютого 2013 року. Він суттєво спрощує процедуру реєстрації таких організацій. Не зважаючи на це, в Україні фактично відсутня статистика у сфері благодійності, порахувати всі існуючі фонди, товариства і т.д. просто неможливо. Це пов’язано з тим, що в кінці кожного року вони повинні публікувати звіт про фінансову діяльність, мати незалежну наглядову раду і звітувати перед податковою. Майже 90% організацій у сфері благодійності ігнорують цю вимогу через складність процедури і відсутність реального контролю. У ст. 26 вище згаданого закону прописано, що «державний контроль у сфері благодійної діяльності здійснюють органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень, визначених законом». І все, ніякої конкретики.

ЗУ «Про благодійну діяльність та благодійні організації» визначає благодійну організацію як юридичну особу приватного права, установчі документи якої визначають благодійну діяльність в одній чи кількох сферах як основну мету її діяльності. Таким чином, одна організація може працювати у зовсім різних галузях благодійності, це не є порушенням законодавства. Найбільш поширеними сферами благодійної діяльності є охорона здоров’я, освіта, охорона довкілля, культура та мистецтво, наука, останні кілька років – розвиток армії. Закон вказує досить розмито певні галузі, такі як «стимулювання економічного росту і розвитку економіки України та її окремих регіонів та підвищення конкурентоспроможності України», «розвиток міжнародної співпраці України», які можна трактувати досить широко і з вигодою для себе. На цьому часто спекулюють недобросовісні благодійники.

Головна мета діяльності будь-якої благодійної організації – збір пожертв для певних цілей. Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про благодійну діяльність та благодійні організації», благодійною пожертвою називається безоплатна передача благодійником коштів, іншого майна, майнових прав бенефіціару (набувачу допомоги). Українське законодавство надає право здійснювати контроль за цільовим призначенням допомоги, тобто відстежувати, куди саме пішли ваші кошти. Якщо ж доведено, що гроші чи інші цінності було витрачено не так, як декларувалося раніше, благодійник має право вимагати їх повернення. Хоча цю норму й прописали, але механізм автоматичного повернення пожертв не вказали. Тому право у нас, звичайно, є, але що з ним далі робити, незрозуміло. Це питання можна вирішувати у судовому порядку, проте процес довгий. Тож необхідно дуже зважено підходити до питання надання пожертв.

 

Благодійну допомогу можна надавати різними шляхами. Серйозний фонд від сумнівного можна відрізнити саме за способом збору коштів. Найбільш безпечно перераховувати гроші на спеціальні розрахункові рахунки із зазначенням їх цільового призначення. Досить поширені зараз схеми інтернет-шахрайства, тож ми не радимо здійснювати пожертви через сумнівні онлайн-сервіси і тому подібні засоби.

Окреме питання – публічний збір благодійних пожертв. Це законно і його можуть здійснювати волонтери або представники благодійних організації, але за певних, чітко прописаних умов. Кількість шахраїв на вулиці, в транспорті, у підземних переходах просто вражає. Закон України «Про волонтерську діяльність» № 3236-VI від 19 квітня 2011 року визначає волонтерську діяльність як добровільну, соціально спрямовану, неприбуткову діяльність, а волонтера – як фізичну особу, що добровільно здійснює цю діяльність. Отже, він не може отримувати за свою роботу гроші. В інтернеті ж зараз є величезна кількість оголошень, які пропонують стати волонтером та отримувати за це у середньому 5-6 тис. грн. на місяць. По суті, це незаконно, і серйозна благодійна організація завжди знайде людей, які готові безоплатно допомагати збирати кошти.

Які ж документи повинні бути при собі у справжніх волонтерів? Їхній перелік такий:

  • копія статуту благодійної організації;
  • копія виписки з ЄДРПОУ, де вказується вид благодійної діяльності;
  • посвідчення волонтера із зазначенням назви організації та її печаткою;
  • нотаріально посвідчена довіреність керівника благодійної організації або договір з організацією про благодійну діяльність (відповідно до ст. 7 ЗУ «Про волонтерську діяльність»);
  • оригінали або завірені копії медичних довідок про стан здоров’я пацієнта (якщо збір коштів ведеться для хворої людини);
  • згода батьків на збір пожертв від їх імені (якщо збір коштів ведеться на користь неповнолітньої особи).

Скриньки для грошей повинні бути опечатані, а волонтери мають працювати в уніформі з символікою організації, яку представляють.

Практичні поради, як відрізнити справжніх волонтерів від шахраїв. Справжні благодійні організації відзначаються відкритістю. Вони не просто хочуть, вони завжди діляться інформацією про свою діяльність, адже відповідальні за неї. Тому завжди не проблема дізнатися, куди саме в них пішли кошти: через фото та іншу інформацію на офіційних сайтах, сторінках у соціальних мережах, публічні звіти. Вони надають копії чеків, демонструють, що саме придбали на отримані пожертви, кого вилікували і т.д. Мало сказати, що допомагаєш армії, треба продемонструвати, який саме тепловізор чи скільки шкарпеток ти купив. Недостатньо декларувати, що гроші підуть на лікування хворих дітей, необхідно повідомити, кого саме, з яким діагнозом і де було вилікувано. Максимально відкрита, прозора діяльність – ознака справжнього благодійника, а не шахрая.

Отже, виходячи з норм чинного законодавства, можна знайти механізми, які допоможуть відрізнити чесну благодійну організацію від звичайних шахраїв. Звісно, у законах є певні прогалини, якими можуть користуватися недобросовісні особи та установи. Проте, за умови комплексного аналізу та дотримання певних вимог і правил, можна не боятися за свої пожертви, призначені для найблагородніших цілей.

Автор: Ольга Купріянова