РАЗОМ ЛЕГШЕ, РАЗОМ СИЛЬНІШЕ

Взяти ветерана на роботу, щоб знайти новий потенціал

Після повернення з війни кожен ветеран АТО відчуває навколо себе цілу бурю психологічних і соціальних проблем. За відсутності підтримки справитися із ними дуже складно. А іноді взагалі майже нереально. Саме через це важливою складовою реінтеграції ветеранів у мирне життя є присутність поруч однодумців – родини, побратимів, волонтерів і просто небайдужих людей, котрі готові підтримати, порадити та направити у правильне русло.

Адаптація проходить швидше, якщо є робота

За роки війни на Сході України багато бійців пройшли через бойові дії та повернулися на мирну територію. Одні одразу намагалися віднайти себе, розповідали про свій досвід там і тут, а інші просто закрилися в собі. На основі такої поведінки ветеранів часто можна зрозуміти, що соціально-психологічна адаптація проходить значно швидше, якщо у ветерана є робота. І не важливо – це повна чи часткова зайнятість, періодична чи постійна. Головне, щоб вона була.

Проте ситуація з працевлаштуванням ветеранів в Україні станом на сьогодні не найкраща. Не зважаючи на активну пропагандистську роботу з боку громадських і волонтерських організацій у цій сфері, роботодавці досі часто не хочуть наймати на роботу саме учасників АТО. Вони бояться, що бійці, які повернулися з війни, агресивні, нічого не вміють і важко сходитимуться з іншими працівниками компаній. Та наскільки такі думки відповідають дійсності?

На що здатні АТОвці?

Як багато в чому іншому, першими на допомогу ветеранам, котрі хочуть знайти для себе нове місце роботи після повернення до мирного життя, прийшли громадські організації та волонтери. З дня у день вони показують роботодавцям, який великий потенціал сконцентровано у руках АТОвців та чому саме вони здатні змінити життя їхніх компаній на краще. Адже потенціал тих людей, котрі були на війні, просто колосальний.

Більшість людей за все своє життя й близько не отримують того досвіду, який ветерани здобувають за час свого перебування в зоні бойових дій. Він дозволяє їм не лише морально зростати та ставати сильнішими, ніж були до цього, а й наділяє рисами, котрі виграшно вирізняють їх на фоні інших людей: підвищеним відчуттям відповідальності та дисципліни. А ще всі ветерани мультизадачні, бо на війні немає часу думати та робити все в порядку черги. Іноді твоя реакція та вміння поєднувати кілька справ може врятувати не одне життя.

І все ж найціннішим та найкрихкішим водночас у ветеранах є вміння розкрити свій потенціал. Часто ті, хто повернувся до мирного життя, не можуть знайти себе. Хоча насправді вміють та знають достатньо, щоб швидко знайти для себе справу до душі. Адже переважна кількість роботи, яку бійці виконують на фронті, є й у мирному житті – водій, механік, медик. Проблема в тому, що роботодавці часто не помічають цих навичок і думають, що людина, котра керувала БТРом, не зможе справитися з їхньою вантажівкою чи легковою машиною. Ця недооціненість здобутого на війні досвіду є великою проблемою сучасного ринку праці. Керуючі компаніями, менеджери з підбору персоналу не звертають увагу на те, що може бути альтернативою до вимог, які вказані у певній вакансії.

Бійці не бояться дедлайнів

Досвід інших країн показує – якщо закрити очі на деякі недоліки в основних навичках, котрі за місяць-два можна підтягнути за практикою, вдасться розгледіти набагато більше можливостей. І не лише для розвитку конкретної людини-ветерана, а цілого колективу чи компанії загалом.

Боєць, який на фронті відповідав за життя інших людей, скоріш за все, вже не буде боятися якихось дедлайнів та ставитиметься до них відповідальніше. А той, хто продумував свої рішення, від яких залежала доля не одного десятка людей, не вагатиметься, коли потрібно прийняти важливе рішення для компанії. Та й взагалі ветерани стають дуже хорошими керівниками, бо вміють відчувати дух команди, її потреби та проблеми. А ще вони часто говорять гірку правду, чого не дуже люблять люди у мирному житті, але що так потрібне для розвитку.

Сьогодні багато громадських організацій та окремих волонтерів намагаються змінити сприйняття військових та ветеранів, яких поки не дуже часто розглядають як тих, хто може допомогти компанії стати сильнішою. Успіхи не такі вже й значні, як згадувалося раніше, але вони точно є і щораз стають все більше помітними. На перших ярмарках вакансій, які проводилися ще кілька років тому, великі корпорації скептично підходили до найму на роботу ветеранів. Проте сьогодні все частіше вони задоволені кандидатами, яких пропонують ГО, рекомендують їх своїм колегам, а часто й самі звертаються із запитом саме по ветеранів.

Вигідна інвестиція у бізнес 

Але працевлаштуванням АТОвців мають займатися не лише волонтери. Цей напрям роботи має стати пріоритетом для держави. Вона повинна розробити програму, котра буде заохочувати підприємства брати до себе на роботу ветеранів. До прикладу, створить ряд пільг, як це зараз діє з людьми з інвалідністю. Потрібно переконати керівників компаній у тому, що брати на роботу ветеранів – це не лише їхній громадянський обов’язок, а й вигідна з фінансової точки зору інвестиція. Україні необхідно, щоб імідж ветеранів в очах роботодавців зростав кожного дня. Адже по-іншому безліч АТОвців і далі будуть залишатися без роботи лише через упередження до них з боку бізнесу.

Все ж таки кожен роботодавець сам має визначати для себе – брати чи не брати на роботу до своєї компанії ветеранів. Проте у випадку, якщо він прийме позитивне рішення, його бізнес лише виграє. Адже усі ті навички та досвід, який на війні здобувають бійці, не можна порівняти ні з яким іншим. Він унікальний та всебічний. Його часто можна не зрозуміти з перших слів чи дій ветеранів, але він точно приведе до успіху та покращень. Не дарма ж бійці йшли на війну, щоб зробити майбутнє своєї країни кращим. Те саме вони можуть зробити й у мирному житті, віддано присвячуючи себе своїй роботі та компанії. Варто лише дозволити їм це зробити.

 

Тетяна Люта