Учасник проектів X-фактор і Битва хорів про свій шлях: Реальна історія

Учасник проектів X-фактор і Битва хорів про свій шлях: Реальна історія

Іти до своєї мрії та перемагати – це найхарактерніші риси українського народу. Завдяки їм українцям вдається бути успішними, талановитими та щасливими. Але мета цілої нації досягається завдяки успіху окремих громадян. Так і в нашому випадку, коли для піднесення української культури герой робить все можливе та неможливе.

Важко це робити у сучасному світі, не будучи сином якогось депутата чи олігарха, який за своєю спиною має численні зв’язки з «великими» людьми. Важко власними силами досягати кожної наступної сходинки, які не так вже й просто підкорюються. Але головне на шляху до мети – велике бажання та сила, незважаючи на всі обставини вперто йти вперед. Так і наш герой – Максим Бондар, (українською це прізвище без м’якого знаку) який у свої дев’ятнадцять вже має чим гордитися, ніколи не зупиняється на досягнутому, навіть попри всі невдачі.

Про творчість

«Не кожна людина гарно співає та може донести свій спів до інших. А ті, хто наділений таким талантом, не завжди раціонально використовують його. Ще змалечку я любив співати. Розумів, що такий голос має далеко не кожний, тому й всіляко намагався розвиватися у цій сфері. Безліч конкурсів та фестивалів, які заполонювали майже увесь мій вільний час. Заняття з викладачем з вокалу також іноді не давали мені провести час із друзями, як це робили інші. Але зараз я не шкодую про це. Адже заради своєї мети варто йти на певні жертви. Багато із тих, хто починав кар’єру зі мною, потім зійшли зі свого шляху, бо не встигали чи не могли поєднувати між собою різні сфери життя. Хтось обрав сім’ю, інші – виїхали за кордон, думаючи, що там буде легше досягти вершин. Але я досі дотримуюся думки, що варто залишатися вірним своїй країні та завойовувати світову славу, популяризуючи своє рідне. Зараз я навчився суміщати особисте життя та творчість, але все приходить із досвідом. Так казала мені мати, яка змалку підтримувала всі мої починання й досі є одним із найбільших критиків. Саме цим я їй і завдячую. Адже вона ніколи не злукавить. Завжди скаже правду в обличчя.

У світі залишилося не так багато речей, які ще не зроблені чи не відкриті, а особливо в музиці. Важко знайти щось нове та зайняти вільну нішу. Але мене цікавлять саме такі ідеї, бо лише вони можуть вразити всіх та показати унікальність творчості. Адже українці є тією унікальною нацією, котра здатна на щось більше, аніж просто спів. Саме таким пошуком я і займаюся зараз.

У 14 років я вперше взяв участь у телевізійному шоу X-фактор. Воно лише набирало своєї популярності. Це був величезний поштовх у моїй кар’єрі. Проходячи етап за етапом, я розумів, що моя мрія стає все ближче та ближче. І от коли вона була на відстані витягнутої руки, щось пішло не так. Адже коли дійшов до відбору учасників у суддівських будинках, везіння відвернулося від мене. Можливо, тут зіграв той фактор, що саме перед цим етапом мене та ще двох учасників об’єднали в гурт, який ми вирішили назвати «Lucky brothers». Ми просто не встигли притертися один до одного. Але тут є і наша провина. Потрібно було більше репетирувати та триматися разом. А у нас вийшло так, що кожен тягнув ковдру на себе. І, на жаль, зрозумів я це запізно. Тому шлях на проекті каналу СТБ обірвався.

Але я вирішив не зупинятися на досягнутому. Зрозумів, що зірки світового рівня не одразу стали популярними. Вони роками йшли до зіркової слави. Тому я вирішив знову спробувати себе у ТВ-шоу. Цього разу це був проект «Битва хорів» на телеканалі 1+1. Саме він став переломним моментом у моїй кар’єрі. По-перше, знайомство з Наталією Гордієнко, яка була тренером моєї команди, зарядило натхненням та жагою до самовдосконалення. Вона постійно повторювала, що лише регулярна праця над собою є запорукою успіху. Жоден талант не допоможе, якщо лінь буде перемагати тебе. По-друге, саме на проекті я познайомився з двома молодими виконавцями, які потім разом зі мною стали учасниками гурту «TIME OUT». Якби проект не звів нас, я не був би таким, яким є зараз. Адже багато чого у своїй творчості я почерпнув від них та нашої спільної праці. Тоді все було новим та цікавим. Життя наповнилося новими турботами – записи пісень, організація концертів, зустрічі з фанами.

Незабаром один із учасників пішов із гурту задля сольної кар’єри, а ми вирішили не покидати справу, а лише змінити формат. Взяли у команду дівчину. Разом записали з десяток пісень, дали сольний концерт, виступили на багатьох благодійних концертах та закритих вечірках. Словом, змогли реалізувати себе як справжня група. Тривало все це близько року. А потім між нами почалися розбіжності у поглядах та думках. Саме тоді я й зрозумів, що, напевно, все на краще. Можливо, це своєрідний поштовх у вільне плавання, де кожен сам за себе. Звісно, було важко все це прийняти та переосмислити. Думаю, що в певний момент я навіть міг зламатися, але все склалося якнайкраще. Зараз пишу абсолютно нові пісні для свого сольного концерту. Сподіваюся, що це стане хорошим стартом, своєрідною чистою сторінкою нового розділу в моєму житті.

В Україні дуже багато хороших співаків, співачок та гуртів. Дуже важко витримати удар конкуренції та пробитися на велику сцену. Потрібно бути не просто талановитим та неординарним, а й універсальним. Саме тому зараз я розвиваюся як композитор. Це дає більше можливостей. Думаю, що скоро ви почуєте декілька моїх пісень у репертуарі всім відомих артистів, але мій перший дебютний альбом також не забариться. Бо головне — вірити у власні сили та позитивно мислити. Адже з кожної складної ситуації є вихід, який через своє небажання ми не бачимо».

Натхнення та муза

«Не можу сказати, що для того, щоб написати текст або покласти його на ноти, я тижнями чекаю натхнення. Ні, такого немає. Адже коли у вас є стимул до праці, то ви будете робити свою справу з великим ентузіазмом.

Кожна людина має можливість робити те, що хоче. От я зараз хочу писати нові пісні, розвиватися у цій галузі. Тому просто беру і роблю. І немає жодних перешкод для цього. Захотів написати пісню? Написав. Захотів її зіграти? Зіграв. Варто просто намагатися жити так, щоб зовсім не зважати на всі зовнішні перешкоди.

Наприклад, коли я знаю, що вже декілька днів з-під мого пера нічого не виходило, то сам створюю собі сприятливу для творчості атмосферу. Вимикаю світло у кімнаті, залишаючи лише приглушене сяйво від маленької настінної лампи. Сідаю за фортепіано та граю те, що лине з самісінької глибини душі. Разом із тим у голові народжуються рядки, які мелодійно лягають на ноти. Нічого складного. Лише вираження своїх емоцій та почуттів у піснях. Таким чином, мені вдалося написати вже більше двох десятків пісень, які колись виконувала наша група чи я особисто. Також іноді вдається продати їх іншим співакам. Зокрема, одну із пісень я написав і для Світлани Лободи. Правда, вона її ще не виконувала, але сподіваюся почути своє творіння в її виконанні найближчим часом.

Бувають і ситуації, коли на творчість мене надихають події, що відбуваються навколо. Наприклад, однією із останніх моїх пісень є пісня про солдата. Її ще потрібно доопрацювати, щоб показати іншим, але вона – це осмислення тих подій, які відбуваються зараз в нашій країні. Це те, в який спосіб я можу передати весь свій біль за рідну землю, за тих, хто її захищає ціною власного життя. Адже не всі можуть боротися зі злом безпосередньо. Кожному із нас варто знайти свою особливу нішу, яку він займе у цій війні. І не важливо, що це буде. Головне — не сидіти склавши руки».

Про здійснення мрій та самореалізацію

«Насправді не так вже й важливо, якими шляхами ви дійдете до своєї цілі, і чи зробите це за рік чи за десять. Основним є лише той факт, що ви здійснили все заплановане, досягли своєрідного катарсису, який зарядить вас новою енергією до починань.

Головним фактором на шляху до здійснення мрій є, було і буде лише ваше бажання. Адже коли його немає, то жодні знайомства, гроші чи щаслива вдача вам не допоможуть. А ще варто пам’ятати, що коли ви чогось досягнете у цьому житті, то ніколи не варто забувати про тих, хто просить про вашу поміч. Бо у будь-який момент ви можете опинитися на їхньому місці і так само схочете, щоб допомогли й вам».

Самовдосконалення – головна сходинка на шляху до успіху

«Одним із найвагоміших елементів нашого життя є навчання, яке не вичерпується лише шкільною чи університетською освітою. Кожен із нас повинен вчитися протягом всього свого життя. Я, дякувати вищим силам, зрозумів це досить рано. Якби я досі не відкрив для себе цієї простої істини, то може й не мав би того, чим зараз завдячую долі. Адже саме самоосвіта багато в чому допомогла мені. Постійні заняття вдома, читання професійної та художньої літератури, яка розширює кругозір та допомагає мислити нестандартно, в чомусь та й допомогли мені.

Поради музикантам-початківцям

“Перш за все, кожному, хто хоче професійно займатися музичною творчістю, варто знайти себе. І не лише як музиканта, а й як особистість. Бо без цього далеко не зайдете. Рано чи пізно перед вами постане питання вибору свого шляху, а ви просто втратите багато часу, простоявши на роздоріжжі. Так само не варто створювати для себе ідеалів, це марна справа. Спробуйте подивитися навколо, можливо, ідеал – це те, ким ви є насправді десь глибоко в душі?!

Другою моєю порадою буде те, що кожен справжній музикант сам повинен писати для себе пісні та музику. І починати варто саме зараз, у цю хвилину, а не через рік чи два. Лише тоді він зможе бути незалежним від будь-кого, а його творчість приноситиме істинне задоволення, перш за все для нього самого. Насправді писати тексти не так вже й важко. Так, буває час, коли на свою музу ти чекаєш, немов на якесь замовлення. Сидиш біля вікна і виглядаєш, коли на горизонті з’явиться кур’єр із твоїм холодильником. Але якщо такі моменти стають частими проявами, то варто розуміти, що не можна просто сидіти і чекати манни з небес. Треба щось робити, припускатися помилок, для того, щоб кудись просунутися.

Третьою і, як на мене, найважливішою порадою є слова відомого Боба Марлі: «Створювати музику – це життя, яким я маю жити». У кожного із нас є своє неповторне покликання, і варто відчути у собі цю жилку, щоб рухатися у напрямку її розвитку. І неважливо, що це буде. Головне – ставтеся до своєї справи з любов’ю та повною самовіддачею, і результат не забариться”.

Автор: Тетяна Люта


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *