Степан Недериця: «Я хочу, щоб мої співвітчизники повірили в дива»

Степан Недериця: «Я хочу, щоб мої співвітчизники повірили в дива»

Музикант, диригент, музикотерапевт, видавець, письменник і бізнесмен – важко повірити, але мова йде про одну людину. Саме завдяки праці цього обдарованого чоловіка українці відкрили для себе новий напрямок у медицині – музикотерапію – можливість позбуватися хвороб і душевних переживань за допомогою музики.

Про вплив музики на особистість та національну свідомість людини, її терапевтичну, лікувальну силу та музикотерапію загалом розповідає Степан Недериця.

З якого моменту Ви почали ставитися до музики як до лікувальної терапії?

– Музика завжди була частиною мого життя, а її лікувальну силу я усвідомив, коли вона привнесла в моє життя диво. Протягом багатьох років ми з моєю дружиною мріяли про дітей, та все було марно. Не допомагали ні медичні консультації, ні сотні обстежень, медикаменти та різноманітні процедури теж не давали бажаного результату. Я вже опускав руки, зневірившись у тому, що одного дня стану батьком. Однак випадково почувши про російського лікаря С. Коновалова, який використовував музикотерапію як один із методів лікування, вирішив зробити ще одну спробу, боротися за свою родину до кінця. І невдовзі в нас народився довгоочікуваний первісток, надзвичайно талановитий та музично обдарований син.

Це допомогло мені обрати подальший життєвий шлях. Я вирішив популяризувати музикотерапію в Україні, адже дуже хотів, щоб мої співвітчизники теж повірили в дива.

Як традиційна медицина ставиться до музикотерапії?

– Ще до ІІ світової війни французький лікар Альфред Томатіс, вивчаючи терапевтичну, тобто лікувальну силу музики, довів, що практично всі хвороби можна вилікувати за допомогою такого незвичного на той час засобу. Звичайно, шлях його був не з легких, йому довелося вислухати та витримати немало насмішок і глузувань з приводу свого відкриття. Але коли американські вчені, провівши подібні експерименти та дослідження, підтвердили, що музика дійсно здатна вилікувати будь-яку хворобу і гармонізувати людину, Альфред Томатіс став дуже відомим не тільки серед співвітчизників, але й у всьому світі.

У Японії розробили цікаву технологію, яка ґрунтується на тому, що кожен елемент природи, кожна жива істота має свій тон або ж основний звук. Він проявляється лише тоді, коли людина перебуває в стані спокою, радості, тобто вона фізично та психологічно здорова. За допомогою спеціальної апаратури виявляється і записується тон пацієнта. Кілька сеансів прослуховування цього запису викликають у хворого значне поліпшення стану здоров’я.

Якщо раніше до такого методу ставилися з недовірою, то сьогодні багато

американських, європейських клінік та реабілітаційних центрів спеціально створюють кабінети музикотерапії, де проводяться сеанси для відновлення пацієнтів після хірургічних операцій та лікування різних хвороб.

Який вплив має музика на формування особистості та національної свідомості у молоді зокрема?

– Основа особистості людини формується у перші 7 років її життя. Саме в цей проміжок часу на 80% закладається здатність відчувати радість, щастя, розкривати свої уміння, здібності, таланти, самореалізовуватися. І на цей процес значний вплив мають звуки, які оточують дитину, їх частота, тональність, мелодія.

Підтвердженням цього є мій власний досвід. Коли моя дружина завагітніла, в нашому домі завжди лунала класична музика, впливаючи на малюка. І в результаті народився прекрасний хлопчик, який навчається в школі мистецтв, дивуючи своїх батьків і викладачів неординарними здібностями та чудовою пам’яттю.

Те ж стосується і формування національної свідомості. Тут вагомий вплив має не тільки класична, але й національна музика. Тому я видаю і колискові українською мовою, і спеціальні книжки з українською народною музикою в комплекті. Як я вже зазначав, формування особистості, як і національної свідомості, відбувається в ранньому віці, коли дитина слухає колискові рідною мовою, народні пісні, особливо, якщо їх співає мама. Важливо також, яку тональність, мелодію має музика. Тобто, є велика різниця між тим, що відбувається у свідомості дитини, коли вона слухає Моцарта, і тим, що відбувається, коли вмикають важку металіку, рок.

Який, на Вашу думку, культурно-освітній рівень сучасної України? Чи відповідає він європейським стандартам, яких ми так прагнемо?

– Культурно-освітній рівень катастрофічно не відповідає європейським стандартам. Він є навіть нижчим, ніж в Молдові або Румунії. На це певний вплив мала політика, яка провадилася в Радянському Союзі, але в цілому, я думаю, що культурно-освітній рівень сильно знизився за останні 24 роки, а причиною цього є саме недофінансування цієї сфери. Є надія, що рівень культури буде лише зростати, тому я постійно повторюю, що треба щось робити. Але це складно, якщо не виділяється достатньо коштів. Є гроші – є культура, немає грошей – немає культури.

Наприклад, минулого року Міністерство культури отримало з бюджету 8 мільйонів гривень (це дуже мала сума), і вперше були закуплені книги для дитячих бібліотек. До цього діти в бібліотеках читали книжки, що були видані ще в Радянському Союзі. Це просто смішно. Страждає і культура, і рівень освіти, і національна свідомість дітей, молоді та народу загалом.

На сході Україні наразі триває дуже загострена ситуація, і багато українців вже зневірилися у тому, що воєнні дії колись закінчаться. Яким Ви бачите майбутнє нашої країни?

– Чесно кажучи, в найближчому майбутньому я не бачу дуже хороших перспектив. З одного боку, Путін тисне, намагається примусово зробити наші країни друзями, але під його керівництвом. З іншого боку, Захід, який нібито і хоче прийняти нас до себе, але недостатньо допомагає: кине якусь кістку, наші порозкрадають – ось і вся допомога.

Зосередити увагу варто і на культурі та вихованні дітей, а особливо дівчат. Вони народжують дітей, від них залежить, якою виросте дитина. Якщо дівчина вживає алкоголь, палить, використовує нецензурну лексику, не розвивається культурно, такою ж буде і її дитина.

Я сподіваюся на краще майбутнє для України, але для цього потрібні радикальні зміни, а радикальних змін, як ми бачимо, не відбувається.

Автор: Леся Бобрик


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *