РАЗОМ ЛЕГШЕ, РАЗОМ СИЛЬНІШЕ

Пухнасті фронтові побратими

Пухнасті фронтові побратими

Зараз вже, напевно, кожний батальйон та кожна рота мають у своєму складі тварину, яка є талісманом та вірним помічником у складних ситуаціях. Інколи вони просто здатні розрядити обстановку і заспокоїти бійців.

Біля бійців постійно знаходиться багато тварин. І це вже не лише коти й собаки, до бійців прибиваються папуги, качури і навіть лисиця. Хтось з них перебігає з боку бойовиків і залишаються на українських позиціях, когось знаходять самі бійці і залишають у себе. Згодом тварини стають справжні друзі, й іноді їдуть додому разом із новими господарями.

Собаки попереджають бійців про обстріли, знищують гризунів, розряджають обстановку та підвищують настрій. Коти заспокоюють, дарують часточку позитиву та ловлять мишей. Іноді пухнасті друзі стають справжніми талісманами і передаються у спадок від однієї роти до іншої під час ротації.

Багато тваринок приютили бійці 16 батальйону. Перше місце за кількість звичайно ж займають коти та собаки.

Наприклад, на одній з найближчих позицій живе кіт, якого прозвали «Сєпар». Виявилось, що це дуже розповсюджена кличка для кота на війні. Він є не звичайним, а бойовим котом з простреленим вухом. Спочатку він жив на протилежному боці у бойовиків. Та одного дня, він перебіг на українську сторону, в гості до однієї з рот. Згодом кіт там прижився, але під час чергового обстрілу бойовиків «Сєпару» влучили у вухо. Так,  у кота не стало шматочка вуха.  Після цього випадку він вже не повернувся до ворогів, прижився і залишився разом з українськими військовими. Виявилось, що на українській стороні краще живеться.

На інший позиції, коли там перебували  військові, жив кіт «Розвідник». Він також прийшов зі  сторони бойовиків. Він часто ходив гуляти, періодично зникав, міг піти куди-небудь на певний час. І так його жартома позвали «Розвідником». Так, що нібито він ходив на ворожу територію і збирав там інформацію для українських бійців.

На позиціях постійно живе дуже багато собак. Пес на бойовій позиції – це майже необхідність, собаки передчувають обстріли, чують, коли до позиції підкрадається ДРГ, здатні знаходити сліди чужинців у повній темряві, часто спрацьовують там, де не бачить тепловізор. Їх тримають різні підрозділи, часто вони знаходять господарів та стають бійцям справжніми друзями. Найчастіше, це пси-безхатченки. Іноді бійці знаходять тварин і вирішують залишити їх собі, іноді самі тварини вирішують залишитись, бо подобається жити з людьми. До них швидко звикають і вони стають своїми. До того ж їжі вистачає, тому їх добре годують і їм перепадають різні смаколики, то ж собаки всі дуже вгодовані.

Безпородний пес Лакі прижився на одній з позицій українських військових. Коли він був ще малим цуценятком почався обстріл бойовиків. Він злякався і коли побіг ховатись, наткнувся на розтяжку.

Після цього бійці довго намагались його знайти і вже вирішили, що Лакі загинув від поранень. Але через місяць його випадково знайшли під час моніторингу території у напіврозбомбленій хатині.  Пес був у жахливому стані, але вже за декілька тижнів одужав.

Він навчився зривати розтяжки і рятувати бійців. Одного разу військові почули, як в лісі вибухнула розтяжка. А за 30 хвилин прибіг Лакі. Спочатку думали, що сталось це випадково, проте згодом бійці побачили як пес довго бродив, шукав, нюхав, а потім навмисно зірвав розтяжку і різко побіг. Але так Лакі робив лише тоді, коли був один, коли ж йшов поряд з людьми, то обережно обходив всі розтяжки. Цьому пса ніхто не вчив, бійці припускають, що на нього міг вплинути вибух, від якого він постраждав, коли ще був маленьким.

 

Але не лише коти та собаки приживаються у військових, наприклад, на позиціях однієї з рот жили кози, а у іншого батальйону жили три свині, точніше три маленьких порося, пізніше вони перетворились на «Наф-нафа», «Ніф-ніфа» і «Нуф-нуфа». Їх купили бійці в когось з місцевих і привезли на позиції в кузові автомобіля.

У «Госпітальєрів» є власні тварини-талісмани. Це дві морські свинки, яких звуть Скальпель і Ватка. Їх знайшли в Пісках, де господарі залишили їх, коли покидали територію. Вони також є не звичайними, а бойовими друзями і вже встигли побувати в Пісках, Широкино, Мар’їнці.

А з 72 бригадою воює качур гвардії «Золотий». За два роки на передовій він не відстає від бійців. За цей час встиг поїздити на всіх видах техніки. А під час шикування завжди встає в стрій, посередині між бійцями.  Військові кажуть, що він став незамінним бійцем механізованої роти.

Але однією з найцікавіших знахідок бійців підрозділу «Білий Горобець» стало поранене лисеня, якого помітили в розваленому будинку. Його забрали на позицію, вилікували і зробили щеплення. Лисичка отримала ім’я Аліса. Тепер Аліса живе разом з військовими, дозволяє себе гладити, але поводиться дуже незалежно.

Лихобабина Ольга