Націоналіст, який вбив радянського дипломата

Націоналіст, який вбив радянського дипломата

Націоналіст, який вбив радянського дипломата у Львові у помсті за жертви голоду 1932–1933 рр. або відомий ще як той, хто здійснив «постріл в обороні мільйонів».

Цього дня 1915 року народився Микола Лемик.

За спогадами очевидців, зрештою це помітно і з світлини, Лемик був надзвичайно красивим – високим блондином із блакитними очима. Він закінчив Академічну гімназію у Львові на відмінно (навчання оплачував його дядько). На час атентату був студентом першого курсу природничого факультету Львівського університету.

Лемик був одним із десятка членів ОУН, які у 1933-ому році зголосилися виконати атентат (вбивство з політичних мотивів) представника Радянського Союзу у Львові. Це, на думку проводу ОУН, був один із небагатьох варіантів, як привернути увагу світової спільноти до голоду, яким вже другий рік морили українців у Великій Україні.

Вибір впав на Лемика з кількох причин: необхідно було не лише влучно стріляти, а зуміти здатися живим польській поліції, протистоявши радянській охороні консульства, окрім того, виконавець мав уміти добре говорити, аби на суді чітко обґрунтувати свій вчинок. Окрім цього, на користь Лемика зіграв вік – йому було всього 18 (згідно з  польським законодавством, до 21 року до смертної кари не засуджували).

Насамкінець, особу Лемика не могла використати радянська пропаганда з огляду на його походження – родина була дуже бідною. Настільки, що оунівці змушені були придбати Миколі за 30 злотих черевики і білизну (костюм він мав), аби в пристойному вигляді з’явитися в консульство (Лемик записався на зустріч у диппредставництво СРСР, на сучасній вулиці Котляревського у Львові, щоб нібито переїхати до Радянського Союзу).

Вбивство Лемиком хоч і не радянського консула, як планувалося, але не менш помітної фігури –офіційного представника Сталіна на території Речі Посполитої, таки набуло очікуваного розголосу (як сказав на засіданні суду Роман Шухевич, «зробили ви «приємну несподіванку» товаришеві Сталіну»).

«Це тобі від Організації українських націоналістів  за муки і смерть наших братів та сестер, за голод в Україні, за всі знущання!» – з цим гаслом випустив дві кулі у голову та серце радянському дипломату Олексію Майлову.

Лемика засудили довічно (хоч захищати його зголосилися усі діючі у Львові українські адвокати). У в’язниці його, за свідченнями співв’язня Петра Дужого, весь час тримали у кайданках. Микола навчився їх скидати. І це допомогло йому втекти під час етапування до іншої тюрми у 1939-ому. Під час втечі Лемика поранили. Він одужав.

За рік до того, як Миколу стратять гестапівці, одружився із Любою Возняк, далекою родичкою Степана Бандери.

«Захоп­лювався її синіми, справді дуже гарними очима і сказав, що вона виглядає як чічка. З того часу ми всі називали її Чічкою», – згадував член ОУН Микола Климишин.

Після проголошення Незалежності України 30 червня 1941-ого Микола Лемик очолив одну із трьох похідних оунівських груп. У жовтні того ж року гестапівці його заарештували та розстріляли біля Миргорода, достеменно місце смерті невідоме…

Йому було 27 років.


Локальна історія


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *