Країна, де залишилося восьмеро людей

Країна, де залишилося восьмеро людей

У Києві показали перший український псевдодокументальний фільм

На 47-му кінофестивалі «Молодість» показали перший український псевдодокументальний фільм «2020. Безлюдна країна» режисера Корнія Грицюка.

«2020. Безлюдна країна» – це фільм про еміграцію. За сюжетом, після підписання угоди з Євросоюзом і відкриття кордонів, усе населення залишає Україну. Натомість сюди приїжджає молодий режисер з Канади українського походження. Хоче знайти хоч когось, хто залишився.

Восьмеро людей розповідають гостю про причини, які не дали їм покинути Батьківщину. Серед героїв фільму – модель, яка мріє представити країну на всесвітньому конкурсі краси. За відсутності конкурентів її беруть туди автоматично. В Одесі залишився вчений, який виготовляє роботів. Мріє першим створити державу, повністю ними заселену. Ще режисер знайшов китайця. За наказом своєї влади, той досліджує придатність українських земель до заселення співгромадянами. Скаржиться, що довго не бачив жінок. Бухгалтер Олена вирішила переписати все майно в країні – на випадок, якщо хтось повернеться. Бойовик з Донбасу блукає пустими вулицями. Шукає українців, яких хоче вбити. Не вірить, що всі поїхали. І війни на Донбасі теж нема, бо всі його товариші повернулись до Росії.

«У фільмі все гіперболізовано, але така проблема є. Більшість старшокласників серйозно налаштовані виїхати. Причин, щоб виїхати, справді багато. Так само багато їх є, щоб залишитися. Навіть якщо вони скажені, як у більшості моїх героїв. Всі з України не поїдуть ні в 2020-му, ні в якомусь іншому році. Але це може стати великою проблемою, як у Вірменії. Там зараз лишилось лише три мільйона жителів. І половина з них живуть у столиці – Єревані. Ніхто не знає, скільки нас лишилось насправді. Останній перепис відбувся у 2001 році. Кожного року його пересувають і пересувають. Бо дізнатись правду вже страшнувато», – каже режисер фільму Корній Грицюк.

Усі герої розповідають свої історії на камеру. Між ними – кадри українських міст і сіл, де зовсім немає людей.

«Коли ми говоримо про ігрове кіно, в якому всі поїхали, уявляємо голлівудські картини постапокаліпсису: перевернуті машини, дерева на дахах. Тому треба було вигадати нову форму, щоб показати порожнечу. У нас замість розрухи чи занедбаності – порожні під’їзди, чисті квартири, зелені вулиці. Наче люди щезли самі собою і в один момент, – розповідає Грицюк. — Це – фільм-дискусія, фільм-обговорення. Я спробував у гіперболізованій формі описати процеси, які помічають в сучасній Україні, довівши їх до максимального абсурду».

 

За матеріалами gazeta.ua


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *