РАЗОМ ЛЕГШЕ, РАЗОМ СИЛЬНІШЕ

Мама Героя

спецпроект

Втратити сина, але не втратити себе

Втратити сина, але не втратити себе

Мама Героя, Новини
Війна завжди забирає найкращих – це, мабуть, найголовніше її правило, і одне з найстрашніших. Вона нещадно збирає душі тих, хто більш за всіх хоче жити, тих, хто найбільш гідний життя, тих, хто по-справжньому вміє жити. Є люди, в очах і серцях яких завжди палає вогонь, люди, які вміють вдихати повітря життя на повні груди, – таким був і Георгій Тороповський, якого, на жаль, більше немає з нами, якого забрала війна. На світі, мабуть, немає страшнішого випробування для матері, аніж втратити власну дитину, це ж бо майже те саме, що втратити себе, втратити сенс життя. Що далі? Як взяти себе в руки? Як змиритися з жахливим болем, що і не думає вщухати? Напевне, відповіді на ці запитання знайти неможливо – у кожного свої рани, свій біль. Але цю історію не можна оминути стороною – Тетяна
Не хватило 3 дня, до приезда из ада

Не хватило 3 дня, до приезда из ада

Мама Героя
Люди на Украине – добрые. У меня было три сына. Младший Володя, его учительница в Славутиче, с молодыми волонтерами собирали на тепловизор, каждую субботу, в базарный день, она берет сундук и стоит на рынке. И тут через какое-то время опять нужен тепловизор, он стоит 60-70 тысяч. И она говорит: "Господи, мы, наверное, не сможем". А девчонки такие: "Валентина Алексеевна, что значит не сможем? Мы обязаны!" Когда Володи не стало, мне постоянно звонили. "Чем Вам помочь? - А чем мне уже помогать? Пока сама справляюсь". Парень приходил, к нам, Николай. Как сейчас помню, принес 2 пакета: крупа, чай, еще что-то. А муж ему, говорит: «У нас есть как раз 1000 грн., Коль, возьми пожалуйста, эти деньги». У него такие глаза были, он же нам хотел помочь. Но мы сказали: «Возьми эту помощь и передай ребята