РАЗОМ ЛЕГШЕ, РАЗОМ СИЛЬНІШЕ

Спецпроект

Спецпроект

Як зробити «мінуси» ветеранів плюсами для роботодавця

Як зробити «мінуси» ветеранів плюсами для роботодавця

Працевлаштування ветеранів
Для того, щоб у нашій країні зникла проблема із працевлаштуванням ветеранів, потрібно, щоб керівники усіх підприємств, закладів та компаній розуміли — ветерани це не тягар, а великий потенціал. Вони можуть вдихнути у роботу нове життя та показати незвичні підходи до неї. Керівник фірмової мережі «Київхліб» Ярослав Федоренко розуміє це і з радістю приймає до своєї компанії ветеранів. Про своє почуття обов’язку перед ветеранами, основні проблеми, які заважають їм влаштуватися на роботу та новітні реабілітаційні центри професійного спрямування для них він поділився із нами. Проблема працевлаштування ветеранів сьогодні дійсно існує. Чому? Є декілька факторів. По-перше, люди, які воювали в АТО чи служили в армії, мають специфічну роботу. Тому в деяких моментах вони принципові і не поступають
Знайти себе на війні та не втратити у мирному житті

Знайти себе на війні та не втратити у мирному житті

Працевлаштування ветеранів
Працевлаштування ветеранів сьогодні є проблемою, яку українське суспільство схильне замовчувати та приховувати. Відомо безліч випадків, коли працедавці відмовляються брати на роботу людей лише через те, що останні воювали на Сході та отримали за це статус учасника бойових дій. Андрій Ільченко із позивним «Ведмідь» також воював в АТО. Сьогодні ветеран 169-ої ротно-тактичної групи успішно працює на керівній посаді у столичній компанії ТОВ "ФІРМОВА МЕРЕЖА "КИЇВХЛІБ". Про те як ветерану знайти свою роботу після повернення додому та чому історії з відмовами брати на роботу АТОвців постійно повторюються читайте в нашому інтерв’ю із ним. Одразу після повернення додому я почав шукати роботи. І ці пошуки не були довгими. За три місяці у мене було вже 5 пропозицій. Тому я міг сам обрати, що лежит
Ветерани: унікальні чи проблемні?

Ветерани: унікальні чи проблемні?

Працевлаштування ветеранів
«Тримай! Тримай!» – кричить він мені. «Тримай капот!» Я хапаюся за кришку капота автомобіля і бачу, як іскри проходять оголеними дротами, де вже розплавилася ізоляція. «Джон» теж бачить це, і його реакція миттєва. Він хапає дроти і роз'єднує між собою, намагається відірвати клеми від акумулятора. Безуспішно. Його б'є струмом, адже машина під напругою. Іскри проходять одночасно вже в декількох місцях, ще кілька секунд – і станеться займання. «Джон» не припиняє спроби від'єднати дроти від акумулятора. Знову отримує декілька ударів струмом. Нарешті у нього це виходить, і тут я помічаю глибокі шрами від опіків на його долонях. Після того як спав адреналін, «Джон» пояснив свої дії: «Коли я побачив, що в салоні іскриться, відразу ж зрозумів, що ймовірність загоряння дуже висока. Відкрив кришк
Андрій Мельник: «Ветеран АТО – це ядерний реактор. Державі варто правильно його використовувати»

Андрій Мельник: «Ветеран АТО – це ядерний реактор. Державі варто правильно його використовувати»

Працевлаштування ветеранів
Заступника командира протитанкової артилерійської батареї 92-ої окремої механізованої бригади, старшого лейтенанта Андрія Мельника війна надихнула на зміни в житті. Після повернення додому він змінив посаду пересічного вчителя історії на директорське крісло столичної школи. Який він – директор-АТОвець? Чому війна в підручниках з історії кардинально відрізняється від тієї, яка йде на Донбасі? Та як програма «Воїну гідна праця» допомагає адаптуватися ветеранам у мирному житті? Про це говорили з нашим співрозмовником – українським патріотом, мудрим наставником і вимогливим керівником. Прийняти гідне рішення Я не пішов на війну добровольцем. Виходив із того, скільки чоловіків в Україні та наскільки я потрібен на фронті? Бо не знав, який з мене буде солдат. У Києві тоді ніхто не воював. В
Реабілітація мандрами: як українки після участі в АТО світ підкорюють

Реабілітація мандрами: як українки після участі в АТО світ підкорюють

Працевлаштування ветеранів
Вже дев’ять місяців українські учасниці АТО мають можливість подорожувати та відпочивати в Україні й за кордоном завдяки ініціативі «Мандри ветеранок». Творці проекту кажуть, що створили його для того, щоб ветеранки знаходили нові контакти та можливості для реалізації себе. Щоб вони на власні очі побачили той демократичний світ, чиї цінності захищають. А світ, у свою чергу, побачить наших жінок, які вже стали легендами та готові розповідати всю правду про війну в Україні. Одна із творців проекту, журналістка Леся Москаленко, розповідає, що ідея створити таку ініціативу виникла дуже несподівано – під час перегляду фільму «Невидимий батальйон», який розповідає про жінок-учасниць АТО. «У фільмі був один момент, у якому жінка з посттравматичним синдромом проходить реабілітацію в якомусь
«Мурашковий король». Як ветеран АТО побудував мурашковий бізнес

«Мурашковий король». Як ветеран АТО побудував мурашковий бізнес

Працевлаштування ветеранів
Більшість військових, які повертаються з АТО, довго приходять до нормального життя. Хлопці страждають посттравматичним синдромом, їм важко сприймати реальність. Вони часто відчувають себе нікому непотрібними. Але бувають й інші приклади – вдалі. Олександр Іваницький каже: «Посттравматичного синдрому в мене не було. В армії вистачило часу обмислити своє майбутнє. Хотілося реалізувати якийсь власний проект. Шукати не роботу, а мрію – та ще й незвичну. Тому одразу після демобілізації я вирішив діяти». Спочатку була мрія В Олександра було все, щоб почати бізнес: величезне бажання займатися улюбленою справою, підтримка дружини і друзів. Це й допомогло колишньому АТОвцю адаптуватися до мирного життя. До війни Іваницький мав туристичний бізнес. Возив із дружиною українців у Туреччину та
Лілія Ільницька: «Після загибелі сина віру в життя віднайшла з народженням трьох донечок»

Лілія Ільницька: «Після загибелі сина віру в життя віднайшла з народженням трьох донечок»

Мама Героя
До сімей тих, хто вже четвертий рік захищає нас на фронті, горе приходить непомітно. Бо ніхто не чекає його в себе вдома. Так було і з сім’єю Ільницьких, у яких війна забрала єдиного сина Дмитра. 29 листопада 2014 року під час обстрілу в селищі Піски Донецької області поблизу аеропорту він отримав важке поранення. А вже наступного дня, не приходячи до тями, помер у лікарні. Про те, як Дмитро став військовим, та чому добровільно пішов захищати найгарячішу точку на Сході України, нам розповіла мати героя – Лілія Ільницька. Я офіцер. Я давав присягу на вірність українському народу Діма не одразу став військовим. Після школи вчився у коледжі за спеціальністю «Банківська справа». А коли постало питання, куди вступати далі, він загорівся бажанням піти навчатися до військового училища. Прот
Іловайськ, яким його пам’ятають добровольці. Частина 3

Іловайськ, яким його пам’ятають добровольці. Частина 3

Новини, Сильные духом
Анатолій Віногродський, позивний «Гал»: «Якщо ми їх не зупинимо, вони можуть дійти до Києва»  Вперше я прийшов у військкомат 7 березня 2014-го. Коли почув про початок часткової мобілізації. Але я – військово-морський офіцер, плюс мені тоді було 55 років. Так що сказали: відпочивай, потрібен будеш – покличемо... Я так легко не здаюся, тому кілька разів звертався до Семена Семенченка у Facebook, заповнював різні анкети. І 26 червня мені прийшов виклик. Одразу після нього я вирушив на підготовку. Коли йшов воювати на Донбас, діти відмовляли. Мовляв, нехай ідуть молоді. Але дружина мене підтримувала, бо знала – коли я кажу «ні», сперечатися марно. Зав’язка в Іловайську почалася ще 10 серпня, коли наші бійці вперше штурмували місто. Тоді Іловайськ був під сепаратистами. Але для укра
Іловайськ, яким його пам’ятають добровольці. Частина 2

Іловайськ, яким його пам’ятають добровольці. Частина 2

Новини, Сильные духом
Олександр Федорченко, позивний «Брест»:  «Було бажання дорожче продати своє життя» На початку війни на Донбасі я дуже недовірливо спостерігав за ситуацією. Думав, пограються, і все закінчиться. Батьки тоді мені весь час говорили, мовляв, як я можу так байдуже ставитися до того, що відбувається. Але я не бачив, як мої вміння можна використати на війні. А коли в новинах передали, що 40 КАМАЗів з бойовиками перетнули кордон нашої держави, – зібрав речі і поїхав... В армії я був механіком-водієм танка. А коли прийшов у «Донбас», танками там і не пахло. Тому пішов у БТРщики, був командиром машини БТР. У нашого підрозділу була БРДМ без озброєння. Ми називали її «броньованим таксі». Потрапити в наш бронетанковий взвод було не так просто. Я ходив до керівництва п’ять або шість разів, пере
Повернутися з пекла Іловайськ, яким його пам’ятають добровольці

Повернутися з пекла Іловайськ, яким його пам’ятають добровольці

Новини, Сильные духом
Про Іловайський котел, який став справжнім пеклом для українських добровольців, знає кожен українець. Навіть  школярі, які у 2014 році були ще геть малими, і ті знають про трагічні події на Донбасі того літа. І щоб не забувати уроків, які дав Іловайськ ціною сотень життів українців, на честь четвертої річниці тих подій ми підготували для вас три історії добровольців батальйону «Донбас», яким вдалося вирватися з оточення і залишитися живими. Спілкувалася Таня Люта   Сергій Ружицький, позивний «Тезка»: «Це те, що називається досвідом» Від початку бойових дій на Сході України я не одразу усвідомив, що це не просто якісь місцеві розбірки. А коли зрозумів, що до цього дійсно причетна Росія, виникло бажання якщо не взяти участь, то хоча б не лишатись осторонь. Я подзвонив хл