РАЗОМ ЛЕГШЕ, РАЗОМ СИЛЬНІШЕ

Надихаючий приклад

«Ми станемо гончарним краєм», — майстер зі Слов’янська працює з «живою» глиною і хоче підкорити світ

«Ми станемо гончарним краєм», — майстер зі Слов’янська працює з «живою» глиною і хоче підкорити світ

Надихаючий приклад
Дмитро Яровий навчався у Харківському національному економічному університеті та працював у Києві арт-директором журналу інформаційно-аналітичного видання. Створював поліграфічну рекламу та візуалізацію фан-зон. Після народження доньки вирішив повернутися до батьківського дому на Донеччину та розпочати родинну справу. Тоді й народилася ідея відродити сімейну гончарну майстерню. «Я з дитинства полюбляв гончарство, щось ліпити, бо батьки цим займалися раніше, — розповідає Дмитро. — Щоправда, вони виготовляли посуд з білої глини. Але він був примітивним. Наразі все інакше – продукція із червоної глини і вся під індивідуальне замовлення». Екологічна продукція та повернення до першовитоків Придбавши гончарний круг, Дмитро ночами просиджував у батьківському гаражі. Навчався самотужки, пер
Ігри Нескорених. Олег Зимников

Ігри Нескорених. Олег Зимников

Надихаючий приклад
Невдовзі  двадцятеро українських військових, які захищали нас на Сході країни, поїдуть до Канади. Там вони вперше представлятимуть Україну на Іграх Нескорених (англ. Invictus Games). Це міжнародні спортивні змагання серед тих військовослужбовців та ветеранів, які зазнали травм, поранень чи захворіли під час або внаслідок виконання свого службового обов’язку. Перші Ігри відбулися у Лондоні 2014-го, після того, як принц Гаррі роком раніше відвідав американські військові ігри для військовослужбовців та ветеранів. Його надихнула їхня незламна воля до життя, і він вирішив створити розширену версію таких змагань, де ті, хто пережили увесь жах військових дій та зазнали серйозних поранень, могли б показати свою волю та жагу до життя. Те, що Ігри Нескорених вже втретє стають видовищними світовими
Александр Усик: история успеха

Александр Усик: история успеха

Надихаючий приклад
Девятого сентября в Берлине прошёл решающий бой в карьере профессионального украинского боксёра Александра Усика. Во время поединка спортсмен смог одержать победу. Благодаря этому Усик смог оказаться в рейтинге двадцати лучших боксёров мира. Профессиональный украинский боксёр, чемпион мира в первом тяжелом весе и олимпийский чемпион Александр Усик родился в Симферополе в 1987 году. С самого детства он увлекался спортом. Первым спортивным опытом стало посещение школы симферопольского футбольного клуба «Таврия». Но футбольная карьера Александра не сложилась, и уже в пятнадцать лет Усик начал заниматься боксом. Начало карьеры в любительском боксе В 2006 году Усик принял участие в чемпионате Европы по боксу, который является главным соревнованием боксёров-любителей в Европе. На чемпионате
Наше майбутнє — лише у наших руках

Наше майбутнє — лише у наших руках

Надихаючий приклад, Новини
Новини не створені для того, щоб говорити про щось хороше. На жаль, але такі українські реалії. Тому поза увагою тисяч українців залишаються речі, які надихають робити щось більше, які своїм прикладом показують, що зміни починаються з малого, а кожен із нас може до них долучитися. Про те, як українські військові змінюють свідомість людей, вкладаючи у філософію життя новий зміст, та як вдосконалити життя маленького містечка своїми зусиллями, у нашому матеріалі. Спеціальні підрозділи цивільно-військового співробітництва ЗСУ або,  як їх називають у народі, «сіміки» (від «civil-military cooperation») – це люди, які не є класичними військовими у нашому розумінні. Їхня діяльність має три основні напрямки, які напряму не пов’язані із веденням бойових дій. Це організація взаємодії між місцевими,
Змінити світ на краще

Змінити світ на краще

Надихаючий приклад
У червні 2017 року відбулася  міжнародна конференція на тему «Справедливе управління заради безпеки людини», яку щорічно проводить Організація «Ініціативи змін». Конференція проходила в мальовничому місті Ко на вершині гори в швейцарських Альпах. На захід з'їхалися понад 300 учасників з 52 країн, щоб спільно поговорити про якісне врядування, забезпечення продовольством, стале життя, піклування про біженців, досяжну економіку та примирення майбутнього покоління. Спираючись на багаторічний досвід роботи, "Ініціативи змін" надають можливість людям, незалежно від їх релігійних і політичних переконань, культури, соціального стану, професії, віку, статі та кольору шкіри, зустрічатися, слухати і чути один одного і бути частиною співтовариства, яке ставить собі за мету змінити світ на краще. Украї
Во имя жизни, во имя любви

Во имя жизни, во имя любви

Надихаючий приклад
Чем живут и как справляются с трудностями в боевых условиях представительницы прекрасного пола? О жизни женщины в рядах ВСУ рассказывает Ольга Устименко, военнослужащая 72 Отдельной Механизированной Бригады. С 29 января до начала февраля 2017 г. бригада вела тяжелые бои в районе промышленной зоны города Авдеевка, 29 - 30 июня этого же года 72 ОМБр успешно отбила нападение противника вблизи  села Каменка Ясиноватского района. Ольга приехала в родной город Белую Церковь, чтобы провести летний отпуск с детьми. В боевых действиях на Востоке она принимала участие с 2014 года, как только узнала о первых жертвах российской агрессии. Это и послужило поводом для развода - муж не поддержал выбор защищать Украину, хотя сам был бывшим военнослужащим.              - Я в госпиталь попала в первый раз
Олекса Тихий. Лицар із Донеччини

Олекса Тихий. Лицар із Донеччини

Надихаючий приклад
«Не біда, а вина кожного інтелігента, кожного, хто здобув вищу освіту, займає керівні посади, а живе тільки для натоптування черева, байдужий, як колода, до долі свого народу, його культури, мови», – вважав Олекса Тихий, український дисидент, мовознавець, член-засновник Української Гельсінкської групи. Він народився 27 січня 1927 р. на х. Їжівка, Донецької обл. Батько Іван, робітник, помер по війні. Мати Марія, селянка, померла вже під час його останнього ув’язнення. Брат Микола, на два роки старший, загинув на війні. Мав Олекса сестер Зіну та Олександру. Олекса Тихий крокував звичним шляхом гвинтика СРСР: школа, три дипломи – транспортного, сільськогосподарського інститутів, працював у Златоусті. У 1948 р. під час виборів зауважив, що єдиний кандидат у депутати – це дуже широкий вибір, з
Вязальный бизнес с «нуля»

Вязальный бизнес с «нуля»

Надихаючий приклад
Все возможно, если очень сильно захотеть. Нет, это не очередные сентиментальные речи абсолютного оптимиста. Это реальный факт. Отличное тому доказательство – история Виктории Грицюк, переселенки из Луганска. Война вынудила ее забрать всю семью, бросить работу и переехать в  совершенно незнакомый город – начать жизнь с нуля. Но эта сильная женщина смогла взять себя в руки, освоиться на новом месте и даже открыть собственный вязальный бизнес, приносящий дополнительный доход. Как ей это удалось? О переезде Из Луганска мы с мужем и двумя детьми уезжали в 2014 году в начале лета, когда все только еще начиналось. Летом мы вдвоем с мужем ездили домой в Луганск, еще надеялись вернуться, но вскоре стало понятно, что это навсегда. Переехали сначала в Херсон, потом мужу предложили работу в Ивано-Ф
Симиренки: Лев та Володимир

Симиренки: Лев та Володимир

Надихаючий приклад
29 грудня 1891 р. народився Володимир Левкович Симиренко, український учений-садівник, селекціонер, помолог, один із перших агроекологів. Його батько Левко Платонович Симиренко. успадкував усе краще в родині. З дитинства закоханий у батьківський сад він мріяв стати біологом. Левко закінчив гімназію Одеси, де уславився любов’ю до природничих наук, віртуозною грою на роялі та прекрасним голосом. 1873 року він став студентом Київського університету. На жаль, пильна увага поліції до народовольця змусила Симиренка перевестися на навчання до Одеси, а там після обшуку, реквізиції власної бібліотеки й листування уже під конвоєм складав випускник іспити. Далі висилка у маєток батьків, знову – трус і Лук’янівська тюрма Києва. А звідти 1879 року українця чекав шлях на білі ведмеді. Уже в дорозі Сим
«Ніколи в житті не думала, що в Україні буде війна»

«Ніколи в житті не думала, що в Україні буде війна»

Надихаючий приклад
У минулому номері ми вже розповідали про Альону – військову, яка у свої 45 років пішла добровольцем до батальйону «Донбас», де і досі проходить військову службу на Сході України. Це продовження історії життя Альони та її роздуми про цілі та права жінок-військовослужбовців на війні. Про те, як потрапила в армію і в АТО Довго я служила у бригаді «Барс» у складі внутрішніх військ МВС України, а точніше в тій військовій частині, де потім базувався батальйон «Донбас». Але у 2010 р. звільнилася, бо зарплати на той час були маленькі, а мені потрібно було піднімати сина на ноги. У 2014 р., коли почалися бойові дії, трохи займалася волонтерством, їздила по всьому Сході України. Під час цих поїздок був момент, який мене як військову людину сильно зачепив. Це було, коли я приїхала у Маріуполь саме